Терапія, фокусована на трансфері (TFP), — це структуроване, поетапне лікування тяжких розладів особистості, зокрема межевого та нарцисичного. Метою терапії є зміна особистості, що проявляється у покращенні функціонування пацієнта, його задоволенні міжособистісними та професійними відносинами, а також у зменшенні симптоматики.

TFP ґрунтується на психодинамічній концепції — моделі об'єктних відносин психічного функціонування. Основна стратегія лікування полягає у зміні інтерналізованих патернів (внутрішніх моделей) об'єктних відносин завдяки дослідженню того, як вони проявляються у терапевтичних взаєминах (у вигляді трансферу), а також у міжособистісних стосунках пацієнта.

TFP зосереджується на інтерналізованих образах Я та значущих інших, які визначають характер міжособистісної взаємодії пацієнта. Перебільшені, викривлені та нереалістичні внутрішні образи Я, а також інші особливості тяжких розладів особистості, пов’язані з порушенням регуляції настрою, самооцінки та стосунків із людьми.

Основи: Теорія об'єктних відносин є однією з важливих психодинамічних теорій і була розроблена такими психологами, як Мелані Кляйн, Дональд Віннікотт, Рональд Лінгард, Гаррі Салліван. Ця теорія підкреслює важливість ранніх відносин з важливими іншими (зазвичай з батьками або іншими опікунами) і їхній вплив на розвиток психіки людини. Центральною ідеєю є те, що люди створюють внутрішні «об'єкти» (уявлення та уявлення про людей), які потім визначають їхню поведінку і емоції в подальших відносинах.
Зв'язок з психодинамікою: Теорія об'єктних відносин є основною частиною психодинамічної традиції. Вона доповнює і розвиває ідеї Фрейда, зокрема з акцентом на взаємодію з іншими людьми і розвиток особистості через ці взаємодії. Представники теорії об'єктних відносин вважають, що внутрішні уявлення про інші об'єкти (людей) впливають на відносини і поведінку в майбутньому.

ОсновиКататимно-імагінативна психотерапія (КІП) або символдрама, як окремий вид психодинамічної психотерапії оформився в середині минулого століття. Була розроблена німецьким психотерапевтом Ханскарлом Льойнером. Завдяки спеціальнії техніці роботи з уявою (імагінації) терапевт допомагає пацієнту унаявити та дослідити свої несвідомомі потяги, внутрішні конфлікти та захистні механізми психіки. Символдрама допомагає іх опрацюванню, як на символічному рівні так і в терапевтичній бесіді. Метод добре зарекомендував себе в роботі з невротичними розладами, страхами та фобіями, психосоматичними розладами, депресивними розладами та постравматичними стрессовими рзлаладами. Має фундаментальну теоретичну та експеріментальну базу та підтверджує свою ефективність науковими дослідженнями. 
Зв'язок з психодинамікоїВ основі символдрами лежить теоретична база психоаналіза.Імагінація ж розглядається не як автономний продукт психіки, а як специфічний продукт динаміки психотерапевтичних стосунків та трансферу. Допомогає отримати доступ до навіть дуже раннього довербального досвіду людини, що робить дослідження трансферу, контртрансферу та психотерапевтичну роботу можливою на дуже глибинному рівні.

Основи: Гештальт-терапія була розроблена Фріцем Перлзом у середині 20-го століття і є напрямком психотерапії, який зосереджується на усвідомленні та інтеграції різних аспектів особистості через досвід «тут і зараз». Гештальт-терапія фокусується на актуальних переживаннях клієнта, його емоціях, поведінці та фізичних відчуттях, а не на глибокому аналізі минулого.
Зв'язок з психодинамікою:● Гештальт-терапія частково використовує ідеї психодинамічної теорії, зокрема, стосовно важливості взаємодії між свідомим і несвідомим. Однак, на відміну від класичної психоаналітичної терапії, гештальт не робить акценту на аналізі минулих переживань чи трансферу.● Гештальт-терапія зосереджена на моменті «тут і зараз» і на процесах взаємодії в терапевтичному просторі, використовуючи різні техніки, такі як «порожній стілець» або фокус на переживаннях та емоціях у конкретній ситуації. Це більше спрямовано на інтеграцію особистісних частин, ніж на глибоке занурення в несвідоме.

Основи: Транзактний аналіз (ТА) — це психотерапевтичний метод, розроблений Еріксом Берном у 1950-1960 роках. Це підхід, який фокусується на аналізі міжособистісних комунікацій та внутрішніх процесів особистості. ТА використовує концепцію "Его-станів" (Батьківський, Дорослий та Его-стан Дитина) для аналізу взаємодій між людьми та розуміння, як ці стани впливають на поведінку. Метод підкреслює важливість самосвідомості, вибору та особистісного розвитку.
Транзактний аналіз покликаний допомогти клієнтам зрозуміти свої життєві сценарії та шаблони поведінки, що сформувалися на основі їхнього дитячого досвіду. Підхід демонструє зосередження на ресурсах особистості та можливостях зміни, на відміну від виключно патологічного або дефіцитарного підходу. ТА поєднує елементи гуманістичної психології та психодинаміки, акцентуючи увагу на важливості терапевтичного альянсу та співпраці.
Зв’язок з психодинамікою:
Транзактний аналіз має значне психодинамічне підґрунтя, яке розглядає внутрішні конфлікти особистості через призму міжособистісних відносин. Ерік Берн інтегрував ідеї психоаналізу, зокрема концепцію передачі, в свою роботу, акцентуючи увагу на тому, як клієнт може проєктувати свої емоції та переживання на терапевта. Це дозволяє розуміти динаміку переносу та контртрансферу в терапевтичному процесі.
У ТА великого значення надається аналізу "Его-станів", які можуть ілюструвати внутрішні конфлікти між потребами та цінностями. Наприклад, "Батьківський» може заважати "Дитині" реалізувати свої бажання, що становить внутрішній конфлікт.
Особливістю ТА є використання технік інтерпретації та прояснення, які допомагають клієнтам усвідомити свої внутрішні сценарії та механізми захисту. Завдяки цьому, ТА розширює традиційне розуміння психодинамічної терапії, пропонуючи інтеграційний підхід, що включає аналіз міжособистісних комунікацій і внутрішніх психологічних процесів.
Таким чином, транзактний аналіз поєднує психодинамічні концепції з гуманістичним підходом, надаючи клієнтам можливість глибше розуміти свої внутрішні переживання та семантику своїх відносин у світі. Це робить ТА цінним інструментом у психотерапії та особистісному розвитку.

Основи: Позитивна психотерапія (ППТ) — метод, створений німецьким психіатром і психотерапевтом іранського походження Носсратом Пезешкіаном і його колегами з 1968 року. Спочатку він був відомий як диференційний аналіз, а з 1977 року отримав сучасну назву. Термін «positive» (positivus з латини) вказує на орієнтацію на реальні, актуальні й конкретні аспекти досвіду, на противагу виключно патологічному або дефіцитарному підходу.ППТ — гуманістично орієнтована психодинамічна психотерапія, що інтегрує елементи психоаналізу, гуманістичної психології, системної теорії, когнітивно-поведінкової терапії та транскультуральної медицини. Метод ґрунтується на баченні людини як особистості з ресурсами та здатністю до розвитку. Важливу роль у терапевтичному процесі відіграють терапевтичний альянс і підтримка автономії клієнта. ППТ має науково підтверджену ефективність і поєднує конфліктоцентричний та ресурсно-орієнтований підходи, розглядаючи симптом як спробу вирішення внутрішнього або міжособистісного конфлікту. Особливістю методу є транскультуральний підхід, що враховує вплив культури на цінності, захисти та поведінку. ППТ базується на багаторічному терапевтичному досвіді в понад 20 країнах, не зводячи особистість до уніфікованої норми.
Зв’язок з психодинамікою:
ППТ має глибоке психодинамічне підґрунтя, яке осучаснює та практично переосмислює. Носсрат Пезешкіан інтегрував ідеї Фройда й постфройдистів, розглядаючи їх крізь призму цінностей, міжособистісних стосунків і культурної множинності. У цьому контексті симптом або конфлікт трактується не як патологія, а як сигнал внутрішнього протиріччя між потребами, цінностями та реальністю.ППТ вирізняється впровадженням системи актуальних здібностей як центрального діагностичного й терапевтичного інструменту. Вона була розроблена Вісбаденською групою на основі понад 50 000 терапевтичних сесій із пацієнтами різних культур і країн.У поєднанні з транскультуральним підходом, який враховує індивідуальний життєвий і культурний контекст кожної людини, ППТ дозволяє створювати чутливий і глибокий терапевтичний процес.
Таким чином, ППТ поєднує психодинамічну глибину, гуманістичне бачення, практичні техніки й культурну чутливість — як у психотерапії, так і в повсякденному житті.

Є важливим напрямком у психодинамічній психотерапії, яка зосереджена на розумінні і лікуванні психологічних травм, які часто є корінням багатьох психічних розладів, включаючи депресію, тривогу, залежності, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та інші психічні проблеми. У рамках психодинамічного підходу, травмофокусована терапія вивчає, як травматичний досвід впливає на несвідомі процеси та формується в психіці індивіда, що може призводити до патернів поведінки, емоційних і когнітивних труднощів.

В рамках психодинамічного підходу фокусується на глибинних психологічних механізмах, що стоять за формуванням і підтримкою залежної поведінки. Замість того, щоб лише працювати з симптомами залежності (як, наприклад, алкоголізм чи наркотична залежність), психодинамічна адиктивна терапія спрямована на розуміння і трансформацію внутрішніх психологічних процесів і конфліктів, що призводять до формування залежності як способу виживання або компенсації.

Цей підхід спрямований на розв'язання конкретних проблем у більш стиснуті терміни. Тут акцент робиться на глибокому аналізі конкретних емоційних конфліктів і їх впливу на поточні проблеми пацієнта.